Хто і за що відповідає у вивченні англійської.

Зараз буде про непопулярне і про больове. Те, чим нас лякали в дитинстві (ага, частіше саме лякали, а не виховували). Те, від чого зводить зуби і раптом стає важко рівно сидіти. Те, що точно не обговорюють викладач та студент перед початком співпраці. Чому? Бо попадають в завчений ще зі школи поведінковий патерн "вчителю навчання важливіше, аніж учню, тому, давай, розповідай мені, а я послухаю". При чому, обоє.

Якщо тебе десь шкрябнуло всередені, то це добре. Саме час не образитися на такі мої слова, а задуматися і усвідомлено переглянути підходи до будь-якого навчального процесу.

Так от, В І Д П О В І Д А Л Ь Н І С Т Ь за результат і до чого тут англійська. Історія з практики. Працюю я з Анею вже рік. Мета на початку співпраці - підтримання рівня, розмовна практика, закрити прогалини в знаннях. Рівень високий, складнощів мінімум, але завдання - творчі чи рутинні - йдуть важко. Все, що на уроці - все її. Але не більше. Ситуація, що описана вище. І тут все змінюється, бо нова робота і там є певні вимоги до користування англійською у внутрішній комунікації. І взагалі, персективи відкриваються більш ніж веселкові. Раптом моя Аня пише мені, що їй потрібно навчитися давати презентації і бути готовою до неочікуваних, спонтанних співбесід на теми як професійні, так і творчі. Що вона сама підготує демо презентацію, надішле мені приклади, щоб я звірилася з її варіантом, список можливих питань для співбесіди. З мене ж послухати, підправити, та потренувати в діалозі відповіді, за потреби ці відповіді разом придумати.

Відчуваєш різницю в підході? То-то же.

Не зрозумій мене буквально. Я не стверджую, що лише студент має готуватися і робити програму уроку, ні. Але підхід має бути взаємовідповідальним. Ти несешся на всіх парах до мети, а вчитель тебе коригує і підказує, мотивує і підзаряджає! Вчитель замість тебе презентацію не проведе, і дорогу не запитає за кордоном. З чого почати? З формулювання конкретного запиту на навчання. Речення типу "я хочу вільно розмовляти" або "мені треба в роботі" ні про що. От чесно. Таке запитуєте, подібне і отримуєте. Розтягнутий в часі процес, де ти десь на середині вже не пам'ятаєш, не розуміє, що це і навіщо. І далі вже не про тебе і мету навчання, а про "гарно проводимо час".

Буду відвертою, я сама там була, я була таким викладачем, який теж губив ниточку (я досі з цим працюю). Це сильно демотивує. Я так не хочу. Давай ставити конкретну мету, хай невеличку, але конкретну, досягати її та рухатися далі з відчуттям задоволення.

Хороший запит: "хочу вміти замовити собі все, що треба, в подорожі", "навчитися писати емейли по роботі та розмовляти по телефону", "є проблеми з аудіюванням, треба попрацювати з навичками", "треба підготуватися до співбесіди". Відповідальність вчителя - керувати процесом, твоя ж - пам'ятати, навіщо ти це робиш, виконувати завдання, якими б *ними вони не здавалися, ставити запитання, якщо незрозуміло, і робити трішечки більше, ніж просить викладач. Як в спорті - останні три рази виконання вправи мають бути через надзусилля.

Брати відповідальність це складно, знаю, але тут же лише про англійську Ваша Іра, діліться цим постом, якщо знаєте, що інфо корисна.